| З життя процедури банкрутства... |
|
Стаття надрукована в журналі Office, № 10, 2001 р. Епіграф... З огляду на те, що час нашого буття розділилося на дві, як мінімум, епохи - доісторичний соціалізм і сьогоднішній реалізм - так і ситуація в нашому народному господарстві не могла не піти слідом за змінами, що гримнули.
І з майже однакової, бадьорої маси підприємств, що мали планові показники виробничої програми, не усім вдалося переступити Рубікон капіталістичних потрясінь. Адже відразу й одночасно прийшлося осягати і упроваджувати відразу і на практиці досі небачені поняття маркетингу, фінансового й управлінського обліку і контролю, устигати за розвитком технологій і ще бог знає що. А оскільки принадність життя полягає в тому, що не усе однаково, то перед деякими, навіть ще учора флагманами промисловості, чітко замаячів привід банкрутства.… Відразу скажемо неприємне слово, не говорячи вже про почуття. Адже як же, усе було так добре, а світле майбутнє уже виднілося й отут раптом як в американському фільмі про мільйонерів - банкрутство і смерть від пістолета, як правило, що лежить у правому ящику столу. Так, чималий вплив має західна культура на свідомість трудящих. Хоча в принципі, донедавна, поняття банкрутства в нашому законодавстві мало саме такий характер. За Законом України “Про банкрутство” від 1992 року основним завдання було ліквідувати підприємство і роздати те деяке, що залишалося після продажу неліквідів, кредиторам. Це, звісно ж, не найкращий вихід і тому в 1999 році Закон істотно змінили.... Справа в тому, що бояться банкрутств у принципі не треба, - це не смерть із пістолетом. І в тому, що вчора підприємство було флагманом, а зараз фактичний банкрут - немає нічого надзвичайного і тим більше нічого страшного. Адже змінилося саме середовище існування промисловості, і те, що будувалося для епохи розвитого соціалізму просто не потрібно в епоху ринкової конкуренції. Важливо тільки одне - перевтілити наявний потенціал і адаптувати його до нових взаємовідносин, а не ремствувати на революційність часу і ностальгічно порівнювати свій стан із “минулими роками”. Благо, є вже, і успішно застосовуються такі технології, є, живуть, і працюю такі спеціалісти - менеджменти-консультанти, фахівці з реструктуризації і ре-інжиніринга. А на додаток до цього, прийняті нещодавно (30.06.1999 року) зміни в Закон України “Про банкрутство” і зовсім змінили правове поле відродження колишніх флагманів. Новий Закон, що носить назва “Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, змінив самому концепцію, суть, та й усю філософію поняття банкрутств. Тепер, уся процедура в справі про банкрутство спрямована на відновлення платоспроможності боржника різноманітними засобами - від реструктуризації підприємства й аж до списання заборгованостей. Немає сумнівів, що такий підхід до проблеми трансформації суб'єктів господарювання має істотні відмінності від того, який застосовувався раніше і спроможний вирішити дуже багато проблем з гордієвого вузла, що поназбирались на кожному підприємстві. Потрібно тільки не користуватися стереотипами з американських фільмів і частіше спілкуватися з фаховими консультантами… Тепер від філософії понять про банкрутство давайте перейдемо до розгляду самого законодавства. Характеризуючи новий Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999 року, слід сказати, що в ньому є велика кількість переваг і позитивних моментів, що дають можливість використовувати його положення для вирішення багатьох, а особливо фінансових і господарських проблем підприємств і компаній. Цей Закон створює умови для проведення процедури банкрутства спрямованої на відродження, а не на ліквідацію підприємства , шляхом застосування операційної реструктуризації і юридичної техніки для роботи, як із боржником, так і з кредиторами. Застосування цієї процедури дозволить як мінімум:
Таким чином, застосування процедури банкрутства підприємств у відповідності до нового Закону є універсальним і діючим інструментом вирішення боргових проблем підприємств і засобом ефективного застосування будь-яких проектів реструктуризації. Сподіваюся, що викладені вище переваги остаточно переконали Вас у тому, що процедура банкрутства є інструментом створеним для вирішення Ваших проблем. Тоді є пропозиція зупиниться на процедурних моментах, що б жваво й у фарбах уявити собі всю широту і розмах майбутнього процесу. По-перше, треба відразу визначиться, хто стане ініціатором процедури: або кредитор або декілька кредиторів, або власник або керівник підприємства потенційного банкрута. Якщо процедуру банкрутства надумав учинити кредитор, то сума його (або разом з товаришами) вимог не може бути менше 300 мінімальних заробітних плат (тобто 42 000 грн. на сьогодні). Зібравшись із думками і паперами, вони подають заяву в арбітражний суд, а суддя, у п'яти денний термін, виносить постанову, у якому в числі інших важливих моментів, уводить мораторій на задоволення вимог кредитором і, по можливості, призначає арбітражного керуючого розпорядником майна боржника. Особлива важливість цих подій, полягає в тому, що мораторій припиняє виплати і стягнення на підставі виконавчих документів і нарахувань пені і штрафів. У свою чергу призначення розпорядника майна взагалі має епохальне значення, оскільки від його подальших дій залежить характер і спрямованість процесу відновлення платоспроможності. Від його фахових і особистих якостей залежить, які цілі будуть поставлені і як вони будуть досягнуті. Вступаючи в права розпорядника майна, арбітражний керуючий наділяється широкими правами впливу на господарське життя підприємства аж до заміни собою керівника боржника. На наступних стадіях процедури він буде виконувати роль керівника процедури санації і навіть, якщо буде потрібно, ліквідації. Так що недооцінювати цей момент ніяк не можна... Наступним кроком буде підготовче засідання суду, у якому боржника зобов'яжуть подати оголошення про початок процедури. Кредитори в місячний термін подають свої вимоги в арбітражний суд, а арбітражний керуючий складає відповідний реєстр. Потім на його підставі зберуться збори кредиторів, які і буде вирішувати подальшу долю боржника. Звичайно, кредитори погоджуються на мирову угоду, або на процедуру санації по розробленому і наданому арбітражним керуючим плану (читай Плану реструктуризації, оскільки нічим іншим він не є). До ліквідації доходить дуже рідко, оскільки більшості кредиторів вона не вигідна - після продажу майна “з молотка” коштів для розподілу далі другої черги, як правило, не залишається, а, отже, шансів повернути борги при ліквідації мінімальні. Але якщо процедуру ініціює власник або керівник, то події будуть розвиватися в порядку статті 53 Закону. Для їх початку потрібно згода 50% кредиторів і план для проведення санації. Відверто кажучи, процедура в порядку статті 53 - найкращий варіант розвитку подій для підприємства і його менеджменту. З'являється можливість самостійно, без стороннього активного втручання реалізувати процедуру реструктуризації підприємства. І от тепер, коли Ви уявляєте собі основні переваги і процедурні аспект справ про банкрутство, можете застосовувати свою фантазії і комбінувати різноманітні ситуації і варіанти, оскільки це універсальний інструмент зміни існуючого стану справ. Ви можете, наприклад, скупити борги і самостійно “по-банкрутувати” об'єкт, що Вас цікавить (тим більше що процедура приватизації тут не перешкода - вона просто припиняється, а банкрутству не підлягають тільки казенні і комунальні підприємства). Можете виступити інвестором (санатором) у процедурі санації і реструктуризації, або купити цілісний майновий комплекс при ліквідації. Непогано вирішуються кадрові питання, змінюється структура або форма власності на те або інше підприємство або майно. Більш того, якщо навіть у вас непогано працююча компанія, і ви хочете провести реструктуризацію, - зробіть це в процедурі банкрутства, і ви обмежите себе від непередбачених позаштатних ситуацій із податковою інспекцією або з будь-ким іще. Як бачите варіантів достатньо багато, і ви вправі придумати свій власний, що підходить тільки для вас. А під самий кінець нашої розповіді, для самих терплячих і допитливих, наведу реальний приклад застосування Закону з життя. 19 жовтня 2000 року Івано-Франківський обласний арбітражний суд затвердив мирову угоду між ВАТ “Отинійська меблева фабрика" та його кредиторами. Цим визнається відновлення платоспроможності підприємства, а провадження у справі про банкрутство ВАТ припиняється… Починаючи з 1997 року обсяги виробництва та продажу різко скорочувалися. В результаті практично незмінних постійних затрат, відсутності обігових коштів, постійного нарахування штрафів та пені, фабрика опинилася в кризовому стані. За останній звітний 1999 рік отримано 290 тис. грн. збитку при валовій реалізації близько 1 млн. грн. Кредиторська заборгованість зросла до 598 тис. грн. Фабрика практично перейшла на бартерні відносини у розрахунках. На кінець 1999 року бартерні операції становили 96%. 200 працівників фабрики востаннє отримували заробітну платню на Різдво, і були близькі до статусу безробітних де-юре. Проявляли зацікавленість потенційні інвестори, але ситуація з постійним зростанням заборгованості та погіршенням фінансових показників їх лякала. З кожним місяцем зростала “картотека”. Тягар старих боргів був надто тяжким. 07.02.2000р. за позовом прокурора від імені місцевого відділення Пенсійного фонду арбітражним судом винесено рішення про звернення стягнення на майно по заборгованості в сумі 86459 грн.Керівництво фабрики зацікавилось можливістю вирішення боргових проблем через застосування процедури банкрутства та надало відомості про господарську та фінансову діяльність фабрики на розгляд фахівців. Дані було закладено в комп’ютерну Модель реструктуризації підприємства, яку було розроблено аналітиками Проекту. Аналіз та звіт про діагностику фабрики підтвердили можливість відновлення її платоспроможності. Модель було продемонстровано на зборах колективу. При цьому були присутні представники основних акціонерів, райдержадміністрації, Податкової інспекції та Пенсійного фонду. За допомогою моделі були переконливо продемонстровані шляхи виведення підприємства з кризи при дотриманні запропонованих заходів. Акціонери та колектив надали згоду на проведення заходів з відновлення виробництва та платоспроможності підприємства. Основні кредитори в особі Коломийської об’єднаної податкової інспекції та Коломийського районного відділення пенсійного фонду, розглянувши та схваливши запропонований план санації, на зборах кредиторів надали згоду на подання заяви боржником до арбітражного суду з метою порушення провадження у справі про банкрутство та проведення процедури санації під керівництвом голови правління ВАТ. 19 травня заяву було подано до Івано-Франківського арбітражного суду, і 23 травня судом було винесено ухвалу про початок провадження у справі. У відповідності до цього, з цього ж дня введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Отримавши можливість вільно користуватися рахунками, фабрика отримала кошти від іноземного покупця стільців і перейшла на грошові розрахунки з постачальниками та покупцями. Після виявлення кола кредиторів, складання та затвердження реєстру вимог, розпочалися переговори про можливість реструктуризації та прощення боргів шляхом підписання мирової угоди у відповідності до плану санації. Основними кредиторами фабрики є ДПА та Пенсійний фонд. Незважаючи на те, що ці державні установи втратили дещо із старого боргу (який вони й не отримали б у будь-якому випадку), завдяки їх добрій волі у місті залишився великий платник податків.
Починаючи з червня 2000 року фабрика своєчасно сплачує свої поточні податки. Усього податкові органи завдяки санації отримають на 2 086 000 гривень більше (або у 5,8 разів більше), ніж вони отримали б за умов ліквідації. Крім того, працівники підприємства мають роботу, за яку їм своєчасно платять заробітну плату, причому грошима, і одне з українських підприємств повернулось до нормальної роботи. Крім того, і одне з українських підприємств повернулось до нормальної роботи.
Сьогодні ВАТ “Отинійська меблева фабрика" успішно відновила виробничу діяльність. Це дало можливість фабриці дійти згоди з кредиторами, яка вигідна для всіх сторін. Фабриці списується 45% її старого боргу, що становив 383 тис. гривень, а також надається відстрочка та розстрочка решти боргів. Всі платежі, що стосуються старого боргу, повинні розпочатись у другому кварталі 2002 року. Найбільш важливим є те, що фабрика отримує значний перепочинок, який дозволить підприємству успішно розвиватись, а кредитори отримають значно більше ніж у випадку ліквідації. І все це стало можливим завдяки застосуванню процедури банкрутства у відповідності до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ось так от маленька історія... Так що чекаємо Ваших питань і етюдів на тему “Варіанти банкрутства” і до зустрічі в арбітражному суді, там нині досить цікаво… Завжди Ваш |
